На уроці позакласного читання ми розмірковували про те, що творити казку самому не менш цікаво, ніж її читати. Учні отримали завдання. Спільно з батьками і вчителем за даним початком створити казку. Ось що у нас вийшло.
Завдання. За даним початком скласти казкове закінчення.
Осколки доброти
Родина проводила вихідний день на пляжі. Діти купалися в морі й будували замки з піску. Раптом удалечині з'явилася маленька бабуся, її сиве волосся розвівалося по вітру, одяг був брудним і обірваним. Вона щось бурмотала про себе, підбираючи з піску якісь предмети й перекладаючи їх у сумку...
Осколки доброти
Родина проводила вихідний день на пляжі. Діти купалися в морі й будували замки з піску. Раптом удалечині з'явилася маленька бабуся. ЇЇ сиве волосся розвівалося по вітру, одяг був брудним і обірваним. Вона щось бурмотіла про себе, підбираючи з піску якісь предмети й перекладаючи їх у сумку.
Діти глянули на бабусю і злякалися. Вони подумали, що це зла відьма. Діти побігли до батьків і пригорнулися до них. Бабуся проходила повз і нагнулася, щоб щось підняти. Вона подивилася на сім'ю і усміхнулася їм. Але ніхто їй не відповів.
- Ця стара якась божевільна, - сказав батько.
- Тримайтеся від неї подалі, - додала мама.
Родина зібралася і пішла додому. Але діти ніяк не могли забути бабусю.
Наступного дня діти вирішили піти на пляж самі. Вони знову побачили бабусю, яка підбирала з піску якісь предмети і складала їх у сумку. Діти пішли слідом за нею. І тепер вони зрозуміли, що збирає старенька. Це були осколки скла.
Діти підійшли до бабусі і з цікавістю запитали:
- Для чого Ви це робите?
- Я збираю з пляжів осколки скла тому, що діти
можуть порізати собі ноги. А ще я хочу зробити з
цих осколків дзеркало доброти. Кожен, хто гляне в
це дзеркало, відчує у своєму серці часточку
доброти і стане добрішим до інших людей.
Діти обійняли бабусю і подякували їй. Вони швидко побігли до батьків і все розповіли їм. Батькам стало дуже соромно перед старенькою за свою поведінку.
Рибаков Юрій 2-А клас
... Коли вона підійшла ближче, діти побачили, що бабуся схожа на безхатченків, котрі кожного ранку порпаються у смітниках під їхнім будинком. Хлопчик та дівчинка скривились і байдуже відвернулись, продовжуючи будувати піщані замки. Бабуся зупинилась, сумно глянула на родину і бурмочучи рушила далі.
Діти лише розгублено кліпали оченятами, коли побачили, як батько наздогнав стареньку, запитав її щось і дав їй свою візитівку.
Наступного дня був понеділок. Хлопчик пішов до школи, а дівчинку завели до дитячого садочка. Нові події зовсім витіснили з їх пам'яті ту дивну зустріч на пляжі. А наступної неділі батько сказав, що сьогодні вони не поїдуть до моря, бо він хоче познайомити їх з однією особою.
Діти дуже здивувались, коли машина зупинилась біля непримітного будиночка. На ньому була вивіска «ОСКОЛКИ ДОБРОТИ». Батько розповів дітям, що це притулок для безхатченків. Тут вони живуть на кошти всіх небайдужих людей.
Зайшовши до середини, діти побачили, що їм назустріч, привітно усміхаючись, іде охайно одягнута, знайома і незнайома водночас бабуся з пляжу.
Тісновець Катруся
2-А клас
Осколки доброти
…..
Діти підійшли до неї. І запитали:
- Бабусю, що Ви таке збираєте?
Бабуся відповіла:
- Осколки доброти.
- Як це так? - спитали діти. - Не буває осколків доброти.
- Буває - сказала бабуся. - Колись давно було у високій вежі чарівне кришталеве серце, котре зберігало в нашому світі добро і любов. Але його розбила зла чаклунка. І з тих пір на світі панує зло і жорстокість. А я збираю ці осколки і хочу відновити серце.
Діти запитали:
-Можна ми Вам допоможемо?
-Звичайно! - сказала бабуся, -я буду дуже рада. Дякую Вам діти!
Щоб справа йшла швидше, діти покликали на допомогу і своїх батьків. Батьки радо взялися допомогти. Вони подзвонили своїм друзям – кожен з них попросив своїх друзів, і ті теж прийшли на допомогу. Чим більше людей залучались до справи - тим швидше злі чари слабшали, тим швидше серце поверталось до свого попереднього вигляду. І ось, нарешті, серце знову засяяло. Добро і любов повернулись на землю.
Жук Валентина
Осколки доброти
Родина проводила вихідний день на пляжі. Діти купалися в морі й будували замки з піску. Раптом удалечині з'явилася маленька бабуся. ЇЇ сиве волосся розвівалося по вітру, одяг був брудним і обірваним. Вона щось бурмотала
Данилко з цікавістю розглядав бабусю і ніяк не міг зрозуміти для чого бабусі цей непотріб. Побрівши за нею він тишком спостерігав за бабусею і не помітив як далеко він зайшов, зрозумівши, що батьки будуть його шукати - зупинився і хотів було йти, але бабуся покликала і попросила допомогти її присісти.
- Бабусю а для чого Вам цей непотріб, який Ви збираєте з піску?,- запитав хлопчик.
- Ці предмети треба підібрати, - сказала бабуся, - оскільки вони мені допомагають.
- А чим вони Вам допомагають,- спитав хлопчик.
- А, синку, це предмети, - які забруднюють нашу природу: пісок, воду. Коли люди прибирають за собою Природа їм віддячує, додаючи людям здоров'я, радість і щастя.
Подумав над цими словами хлопчик і питає: «А чому ж вам бабусю, вони не додали здоров'я, Ви така старенька і сива?
«А це тому синку, що багато людей байдужі до Природи тому вона хворіє.»
Попрощавшись з бабусею Данилко довго думав над її словами і вже потім здогадався що, сива бабуся і була сама «Природа». Хлопчик ніколи не залишав зайві предмети і сміття все прибирав і просив це робити своїх друзів-так як все пригадував сиву бабусю.
Виконав учень 2-А кл.
Грабовець кий Данило.
Осколки доброти
Родина проводила вихідний день на пляжі. Діти купалися в морі й будували замки з піску. Раптом удалечині з’явилася маленька бабуся. ЇЇ сиве волосся розвівалося по вітру, одяг був брудним і обірваним. Вона щось бурмотала про себе, підбираючи з піску якісь предмети й перекладаючи їх у сумку.
- А що це у Вас, бабусю?- спитав тато Володі.
- А це чарівні предмети - відповіла бабуся. Батько розсміявся і пішов плавати.
Володя спостерігав за старенькою, а потім підійшов і запитав:
- А що, ці предмети дійсно чарівні?
- Так внучку,- сказала старенька. Присівши біля бабусі хлопчик пригостив її яблучком, вона відкрила сумку, і Володя побачив яскраві камінці.
- А як це Ви, збираєте непотріб, а в сумці гарні камінці?, спитав хлопчик.
Бабуся усміхнулась і дала малому один камінець і сказала, що камінець чарівний і виконує будь-яке побажання, але з однією умовою, коли людина добра і вірить в чудо. Бабуся подякувала хлопчикові за яблуко, за розмову і пішла. Володя підійшов до батька і переказав свою розмову з бабусею і показав камінець. «Байка це все»,- сказав батько.
А синок примружився, затиснув камінчик в долоні і загадав найзаповітніше своє бажання: Щоб вся його родина була разом і ніхто ніколи не хворів.
Виконав учень 2-А класу Сивка Володимир
Підготувала вчитель початкових класів Кундрат Олександра Іванівна
Немає коментарів:
Дописати коментар